Десь трохи більше за півроку назад мені дуже стала у нагоді пісня Abney Park "Airship Pirate", яка вже неодноразово тут згадувалася. З тих пір все були плани послухати гурт, але руки (чи то вуха) не доходили. От, нарешті, позавчора таки зібралася прослухати одну-дві випадкові композиції, але так сталося, що уже четвертий раз ганяю по колу їхній альбом Aether Shanties. І здається мені, що, мабуть, треба-таки в цю тему дещо написати.

Abney Park - це гурт, подібного якому не було, немає і не буде. По-перше, їхній стиль. Я не знаю, що таке Steampank, це, мабуть, ще окрема ісорія, я зараз маю на увазі амплуа гурту як екіпажу корабля (в даному випадку дирижабля, як я розумію). Дай Бог не кидатись голосними слівцями, це геніально. Більш того, це не просто щось із серії "Я надягну костюмчик феї і стану Принцесою Марса", цей стиль витікає із самого ставлення до музики, із самої музики. Уже слухаючи саму музику без слів, уже тоді уявляється, що виконавці - не просто черговий гурт із гітарками (до речі, що мене надзвичайно порадувало - відсутність провідної ролі гітар і клавішних).

Що стосується музики - неперевершено. Особисто для мене в світі існує тільки два гурти, до яких я не маю жодних претензій з боку якості музики. Abney Park - один з них. Перше, на що хочеться звернути увагу, мелодії і гармонії - це далеко не "два акорди, три ноти - і пісня готова". За якістю, за складністю музики особисто у мене складається враження, що це мали створити люди або дуже талановиті, або такі, що трохи розбираються в теорії музики і композиції, а швидше, що і те і те разом.

Про інструменти я вже казала трохи, ще додам, що гурт молодці в плані оркестровки (принаймні, мені дуже подобається), не побоялися відмовитись від так званих надійних інструментів і використовувати те, що вважають за потрібне на користь своєї музики. Але що мене остаточно вбило, просто пристукнуло по голові на місці - пісня "Victoria" (все, треба закруглятись із засобами музичної виразності, ліпше поговорити по-людськи, я вибачаюсь).

Щиро від серця, я не чула музики більш безстрашної і сміливої. Я не чула такого духу свободи і щастя. І хоча літати на дирижаблях щось не дуже хочеться(висоти боюся  ), та й пригод на свою голову і так вистачає, але від Abney Park я у захваті. І враховуючи, що

сподіваюсь не розчаровуватись в них і надалі. Принаймні, вже цікаво послухати, як вони звучали до 2005 року.

Ти вже дивилася Fringe?

Дякую, як буде час, обов`язково ознайомлюсь.

На жаль, при живому виконанні щось нехороше відбувається зі звуком, тому хочеш не хочеш, а якість музики гірша.
До речі, по-моєму на відео хтось вирізав справжній звук і поставив саму пісню. Але це не страшно, я вже і так десь 5-6 їхніх пісень в живому виконанні подивилася. З їхньою музикою, здається мені, їм якраз концерти даються найскладніше, так як треба серйозно продумовувати, що робити з нестандартними інструментами і електронною частиною. Особисто мене поки що не все влаштовує в їхніх живих виконаннях, але я думаю, раз вони прогресують, то все буде нормально (  та і є, мабуть, нормально, просто я стосовно концертних виступів зла людина).

Спасибі тобі велике, що ти згадала Депешів, інакше я би побоялася слухати їхню ранню творчість.

Тепер побуваю)

Хочу поскаржитись на цей милий та ледь не геніальний на мою думку гурт.
Було думала послухати їхній останній альбом, та й розпрощатися на тому, але на мій превеликий подив не тут то було. Abney Park уже скинув Радіохед з їхнього навіки заброньованого другого місця серед моїх улюблених гуртів.
Але це ще якби півбіди. Головна проблема полягає в тому, що мою голову заїло на "I've Been Wrong Before". Уже тиждень. 
І, до речі, це один з небагатьох гуртв, які також подобаються моїй мамі.
Підсумовуючи все вище сказане, у мене зараз неймовірно вдала нагода запостити свій улюблений смайлик. Так що
Ksana, величезне тобі спасибі!

Видно, я маю трохи зупинитися на Вікторії. Це зовсім не моя улюблена пісня із альбому за 2009р., і навіть не одна з. Справа дещо в іншому. Десь так тижні за два до того, як мені стукнуло в голову послухати Abney Park, я встановила собі так званий "муз. квест": гурт, у якого я знайду пісню з розміром на 3/4 або 6/8 (простіше кажучи, вальсовий ритм) одразу заноситьс в категорію "великі музиканти". Я, чесно кажучи, мало вірила в успішність пошуку, та і особливо не переймалася тим... І тут, як каменюкою по голові, "Victoria". До сьогоднішнього дня я ще тільки одну трьохдольну пісню знайшла.
Так що ось іще один об'єктивний доказ того, що Abney Park - надзвичайний гурт. А які вони могли б концертні тури організувати!  Сцену їм у вигляді дирижабля так точно треба, якнайперше. Ой, а про рух фанатський я взагалі мовчу. Раз вони вже засновники нової течії, то із цього може випливти ціла кільтура майбутнього!    Здається, мене вже заносить в неадекватний простір, так що вибачаюсь).

"Приїлася" якесь нехороше для того слово. Це Алсу приїдається, чи там Кіркоров.
А все то стало ще гірше: у мене вже півальбому в голові крутить. 

Весь альбом. 
До речі, можу я поцікавитись, яка твоя улюблена у них пісня?

Тільки якщо улюблений виконавець поїхав кудись вниз, а не з'явився хтось іще, та ще й із шедевральною музикою).

Хоча відсутність чи присутність лейбла і не є обов'язковою ознакою якісної музики, але це дійсно дуже багато про них каже серед усіх інших музикантів.

А я не зовсім). Мені одразу уявляється крейзонутий на парових машинах світ. А крейзонутий світ - то не є добре.

Взагалі-то, у мене зараз підозри, що "Victoria" все-таки чотирьохдольна, а написана тріолями (не знаю як пояснити, що це таке, але це ще складніше, ніж 3/4). Або іще є варіант, що там 3/8. Все-все, більше не буду. Просто у них дуже цікава структура музики, там є в чому покопатися (що не так часто зустрінеш), от мене і понесло.

Ой, так, це взагалі шедевральна пісня. Як із іншого світу). Я ще так підозрюю, що там слова також не згірше будуть? 

А от дивно. Особисто мені б не дуже сподобалося, якби людство раптово подуріло на чорних дирах, наприклад. Це ж страшно і занадто глобально.
До речі, що це за дирижабль "Офелия" і чому саме дирижаблі? У мене їхня музика чомусь із корабликами асоціюється. Морськими, парусними. Як на обкладинці, здається, передостаннього альбому.

Ой, де тема про трикутники, кола і все інше? Поки я знову про квадрат не забула.

Гм, мене вона поки що втягла в роздуми з приводу того, а чи раптово не з паралельного всесвіту музика Abney Park.
Щось я вже занадто добре до них ставлюся... Вважатиму, що такого ставлення вони об'єктивно і заслуговують.

А я таки послухала останній альбом зі словами. "I've Been Wrong Before" виявилась ще більш божевільною в хорошому сенсі цього слова; вражає своїм раптовим холодом "Victorian Vigilante" (без слів вона зовсім не така зловіща була); "Letter Between a Little Boy & Himself as an Adult", мабуть найкраща пісня альбому, але мене найнайнайбільше зачепила "Off the Grid".
До речі, не пам'ятаю, я казала, що Abney Park судилося бути моїм 5 улюбленим гуртом (хоч і на тиждень, але все-таки ? Якщо казала, то вибачаюсь за повторення, а якщо ні, то хочу ще додати, що я пишаюся цим фактом і взагалі неймовірнао щаслива, що в якомусь сенсі розумію їхню музику. Вона непроста, дуже специфічна, але від того тільки ще більш прекрасна.

Зазвичай я слухаю музику, ігноруючи слова.

Не секрет, але там зараз така калабаня, що я і сама точно не знаю. На третє місце, наприклад, пнуться The Beatles. З улюбленим гуртом я і те тільки місяць тому визначилась.

Не знаю, який там із мене буде однодумець, коли я роботів боюсь, пару не люблю, і електронну музику з деяких пір не слухаю (а значить, перші альбоми Ебні Парка в прольоті ), але Abney Park для мене майже так само дорогий, як мій улюблений гурт.

Я так розумію, що словами.

В принципі, з якогось богу це і буде інструменталка.

Ой, боюсь, все буде тільки заплутуватись. Я сьогодні вже знову сумніваюся, хто мій улюблений гурт, не говорячи вже про те, що йде далі). Так що коли, а тим паче що розповідати, поняття зеленого не маю.

Або ж ти мене переоцінюєш.

Ну, якщо брати по факту, то Леді Гага і MTV VMA 2010.

Між мною і мною.
А якщо по-людськи, то немає ніякої боротьби. Просто я періодично впадаю в глюк "а чи точно мій улюблений гурт - це мій улюблений гурт?".
Але це все Ебні Парка не стосується, так що закрили тему. Я краще от що розкажу: у мене прогрес!    Я допетрала, де у них в музиці парові машини, вікторіанська доба і все таке. Але то таке, бо дирижаблі, наприклад, там літали ще раніше. Головна радість полягає в тому, що розуміння їхнього, скажімо так, стилю, ніяким чином не вплинуло на моє до них ставлення, а це є просто чудово з усіх боків!
Далі, це ще не все. Дуже давно мене цікавить, що станеться, якщо заслухати улюблений гурт. Ну, Ебні Парк хоч зараз і не мій улюблений, але ж майже-майже-майже. Так от, заслухала я їхні два альбоми ще 2 місяці тому. І що? "Наша песня хороша..." 
Підсумовуючи все вище сказане, для повного щастя треба ще в Америку зганяти. Але то таке. Для повного щастя треба щоб завжди чогось не вистачало.
Сподіваюсь, я все ще знаходжуся в адекватному стосовно них стані).

Скажімо так, мені цілком подобається стиль (а особливо - дирижаблики), але він абсолютно не мій. Я думала, якщо зрозумію цей стиль, то прийде і розуміння того, що Abney Park не з мого всесвіту. Але за якимись алогічними причинами цього не трапилось (і це дуже погано, взагалі-то ).

А коли і як ти вперше почула Abney Park?

Та всім. Навіть перераховувати довго.
Хоча, з іншого боку, це таке щастя

Ти геній! Дякую!
Не люблю повторюватися, але: