Ждем! У меня черепашек никогда в жизни не было, но у меня с ними странная связь - они ооооочень часто снятся во сне  Почему не знаю, но я собственно и не против...

У мене вдома живе оцей малий пуська:

Звати його Карл. Це найслухняніший папуга, якого я в житті бачила. Людей він не боїться, любить розмовляти з носами, а пальці годує зерном. Карлуша фактично у нас не літає, бо у нього погана координація, і він не вміє приземлятися. Зазвичай його політ кімнатою завершується падінням на підлогу (щоправда, в моїй кімнаті він вже навчився перелітати з однієї шафи на іншу). Тому Карл повністю ручний: його дістанеш із клітки, він тільки з тобою і сидітиме. Він у нас розмовляє, уміє казати "Привіт!", "Карлуша хороший папужка", "Карл гарний", "тю-тю-тю-тю-тю" і "Тихо!".

Мені його дуже жаль. Взагалі, по-моєму, це жахливо, навчати папугу матюкам. Це треба не любити свою пташечку, щоб таке казати їй, і її заставляти таке повторювати.

Мабуть, комусь подобається.

Я так розумію, ви про її смакові уподобання зрозуміли уже після інциденту з рибками?)

Якби я не знала, що він живий, то вирішила б, що це іграшка, як із кіндер-сюрприза. Ніколи не думала, що черепашки бувають аж настільки маленькі!
До речі, а чому не можна точно дізнатися, він це чи вона?

Ksana, сочувствую. Действительно, иногда кажется, что вроде бы и животное (собака, или, в моём случае, был кот) роднее некоторых людей...

ну вот( теперь буду использовать мгновения, которые мне подарила природа в виде моего кота.
Ksana, жаль...

Найкраще вийшла фотка "Полёт шмеля"